Українська / B2
Пан Коцький
В одного чоловіка був кіт, який постарів і вже не міг ловити мишей. Господар подумав, що даремно витрачає на нього їжу, відвіз до лісу й покинув. Нехай, мовляв, сам собі шукає поживу.
До кота незабаром підійшла лисиця й запитала, хто він такий.
— Я пан Коцький, — поважно відповів він.
Лисиця запропонувала йому бути її чоловіком, а сама пообіцяла стати йому дружиною. Пан Коцький погодився. Вона повела його до своєї хати й оточила турботою: як упіймає курочку, то й сама не скуштує, усе чоловікові несе.
Якось заєць зустрів лисицю та сказав, що хотів би навідатися до неї ввечері. Та вона не радила цього робити: у неї тепер живе пан Коцький, а він зайця неодмінно розірве.
Наляканий заєць розніс звістку серед знайомих. Про нового мешканця лісу почули вовк, ведмідь і дикий кабан. Усім хотілося побачити його на власні очі, тож, порадившись, звірі вирішили влаштувати обід.
Обов’язки розподілили відразу. Вовк мав принести м’яса, щоб було з чого варити борщ; кабан — буряків і картоплі; заєць — капусти. Ведмідь пообіцяв меду на закуску. Усе потрібне дістали, обід зварили, а тоді задумалися: хто наважиться піти по гостей?
Ведмідь відмовився: якщо доведеться рятуватися втечею, далеко він не забіжить. Кабан сказав, що й він не дуже спритний. Вовк послався на старість і поганий зір. Отож вибір упав на зайця.
Він прибіг до лисячої нори й зупинився перед нею на задніх лапках. Лисиця вийшла запитати, чого він прийшов. Почувши запрошення від усіх чотирьох, вона відповіла:
— Прийду зі своїм паном Коцьким. Тільки ви поховайтеся, щоб він вас не розірвав.
Заєць повернувся й передав попередження. Звірі негайно почали шукати схованки. Ведмідь видерся на дерево, вовк сів за кущем, заєць теж заховався в кущах. Кабан зарився в сухе листя та гілля неподалік від столу.
Лисиця привела пана Коцького до частування. Він побачив м’ясо й замнявкав так, що звірам почулося: «Ма-ло! Ма-ло! Ма-ло!» Ті, хто ховався, почули в цьому страшну ненаситність. Стільки наготували, а йому ще мало!
Наївшись, кіт простягнувся просто на столі. Кабан лежав зовсім близько. Тут його вкусив за хвіст комар. Кабан смикнув хвостом, і кіт, помітивши рух у листі, вирішив, що там миша. Не вагаючись, він стрибнув туди.
Кабан з переляку схопився й кинувся геть. Сам пан Коцький налякався його не менше й мерщій видерся на найближче дерево — саме те, на якому сидів ведмідь.
Ведмідь вирішив, що тепер настала його черга, і поліз вище. Він забрався так високо, що дерево вже не витримало його ваги: ведмідь полетів додолу. Побачивши таку метушню, вовк пустився навтікача. Заєць і поготів зник невідомо куди.
Коли звірі згодом зійшлися знову, ніхто не сумнівався в небезпечності нового сусіда.
— Який малий, а мало всіх нас не поїв! — тільки й казали вони.
English summary · includes the ending
A man leaves his old cat in the forest because it can no longer catch mice. The cat meets a fox and introduces itself as Pan Kotskyi. She takes him as her husband and looks after him. She also tells a hare that her new husband could tear him apart.
The frightened hare tells the wolf, bear and wild boar. They prepare a meal to meet this dangerous stranger, but hide before he arrives. When the cat calls out over the meat, they hear a demand for more and fear his enormous appetite.
After eating, the cat spots the boar’s tail moving in the leaves. Thinking it is a mouse, he jumps at it. The boar runs; the frightened cat climbs the bear’s tree. The bear climbs higher and falls. Everyone escapes in panic. Later, they agree that this tiny creature almost ate them all.
Adapted in contemporary Ukrainian for LEJRBÅL from the public-domain text collected by Ivan Rudchenko (source edition: 1869), no. 13; tale communicated by A. Petruniaka.
Read the source