Українська / C1
Добре торгувалось
Чи то в Києві, чи в Полтаві, чи в самій столиці — оповідач не уточнює, — ходив чумак від крамниці до крамниці. Цей мандрівний торговець носив із собою посудину для дьогтю, яким змащували колеса возів. Крамниці навколо сяяли сріблом і золотом, та він байдуже минав блискучі товари й питав лише дьогтю.
Крамарі зустрічали його запитання реготом. Чумак спльовував і прямував до наступної крамниці, ще багатшої за попередню. Так він дійшов до найбагатшої, де сиділи два купці.
Увійшовши сміливо, чумак привітався з добрими людьми й поцікавився, чи не мають вони бодай дьогтю на продаж. Купці, сміючись, відповіли, що дьогтю тут немає: у їхній крамниці продаються самі дурні.
Чумак не залишив цієї заяви без відповіді. Прийнявши образливий жарт за повідомлення про торгівлю, він звернув його проти самих крамарів:
— То, нівроку, добре торгувалося, коли лише двоє вас таких гарних на продаж залишилося!
English summary · includes the ending
A travelling trader walks through a city looking for tar, a dark substance used to grease cart wheels. The shops shine with silver and gold, but these costly goods do not interest him. He asks for the simple material he needs.
The shopkeepers laugh at his question. He moves from one shop to another, each richer than the last, until he enters the richest one. Two merchants are sitting inside. He greets them politely and asks whether they have any tar for sale.
The merchants laugh and answer that they do not sell tar: only fools are sold in their shop. Their answer turns an ordinary question into a joke at the visitor’s expense.
He turns their claim against them. Business must have been very good, he replies, since only two such fine examples remain for sale. His quick answer makes the two insulting merchants themselves the unsold goods in their own joke.
Adapted for Lejrbål from the credited source.
Read the source